ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ

2016-07-20

З історії становлення закладів культури

Теребовлянського району в 40 – 50 роки XX століття.

На долю нашого народу випало постійно жити в епоху перемін. Ось і зараз знову проводяться реформи. І в галузі культури також. Існуючу на сьогоднішній день систему закладів культури планується реорганізувати. А створювались вони на протязі десятиліть, одразу після війни. Як відбувався цей процес ми мали можливість прослідкувати за газетними публікаціями двох на той час районних газет – газети Теребовлянського району «Ленінським шляхом», та газети Буданівського району - «Шляхом перемоги».
Із передової статті «За кращу підготовку політосвітніх кадрів» газети «Ленінським шляхом» від 7 червня 1945 року дізнаємось, що з перших днів визволення Тернопільщини відкрито 127 бібліотек, 41 районний клуб та 41 районну бібліотеку, 887 сільських клубів та хат-читалень, 2 історико - краєзнавчі музеї та технікум політосвіти в Теребовлі.
В перші повоєнні роки люди в селах жили дуже бідно, але охоче відвідували заклади культури, тим більше що тепер вони (заклади) мали підтримку держави. У всіх в пам’яті ще була діяльність «Просвіти», яку утримували на свої кошти, тож коли треба було відремонтувати клуб в Садах, то молодь своїми силами «оборудувала свій сільський клуб» (газета «Ленінським шляхом» 26 квітня 1945р.). Передмістя Сади тоді вважалось селом. В клубі працювали гуртки, молодь ставила вистави, з якими виїжджали в сусідні села. Але траплялись і неприємні пригоди, як от коли Садівчани приїхали з виставою до Боричівки, а зав. клубом Китайчик не зустріла їх і не відкрила клубу.
На клуби покладалась дуже відповідальна місія – проводити політико-масову роботу серед населення. Проте, читаємо в газеті за 22 липня, що Теребовлянський районний клуб проводить різну роботу, але найбільше танців. «…А якби до танців читали лекції було б більше користі». Газетні статті, в яких йшлося про роботу клубів, носили назви: «Покращити роботу клубу» (02.08. 1945), «Політ-масову роботу в маси», (22. 07. 1945), «Клуби не працюють» (11.10. 1945), «Клуб – центр культурно-політичної роботи на селі» (передова стаття 11. 10. 1945). В двох останніх статтях була критика на адресу зав. клубом Сади Погорілого Ст., писалось про те, що інші клуби теж не працюють, молодь «тиняється по колодках і досвідках», а завідуючому відділом культурно-освітньої роботи Стасишин – байдуже.
На протязі 1945 року відбувалось формування закладів культури. Так як штат збільшувався, то в серпні запрошують на роботу в Теребовлянський районний будинок культури «артистів, співаків, танцюристів». («Ленінським шляхом» 2 серпня 1945р.).
Тільки-тільки закінчилась війна. Йшло будівництво нового устрою, а ідеологічне забезпечення цього будівництва було покладене на заклади культури. На протязі 1945 року в газетних публікаціях згадуються тільки клуби. Та й у1946 році більше уваги приділено роботі клубів, але вже є публікації про роботу бібліотек.
В Буданівському районі клуби підтримують трудівників під час збирання врожаю, вшановували пам'ять «поета революціонера-демократа Т. Г. Шевченка». Особливо відзначено роботу клубів сіл Ласківці та Вербівці. В одній з публікацій йдеться про те, що «клуб с. Ласківці став улюбленим місцем дозвілля селян, тут відбуваються вечори художньої самодіяльності, ставляться п’єси». Клуб с.Вербівці також стає центром культурно-масової роботи на селі (зав. клубом Грицан).
В Буданівській районній бібліотеці восени 1946 року налічувалось 3400 книг, завідує бібліотекою Тулупова З.
В Теребовлянському районі станом на 23.06. 1946 році було 15 сіл в яких діяло 14 клубів та 3 хати-читальні. В Теребовлянській районній газеті «Ленінським шляхом» про роботу закладів культури писали секретар РК КП (б)У Радченко, зав. відділом пропаганди і агітації РК КП(б)У Попович, старший інспектор культ-освітньої роботи Вербицька, зав. відділом культурно-освітньої роботи Луханін І. В цих публікаціях характеризувалась робота культосвітніх закладів по відзначенню дня Перемоги, та проведення інших заходів і була, звичайно, критика. У вересневому номері відзначено добру роботу бібліотеки с. Семенів, яка налічувала 270 книг, (завідував бібліотекою Ткач Іван), а 1 грудня 1946р в одній з публікацій йдеться про те, що в бібліотеці клубу с. Плебанівка «…миші доїдають книжки».
Судячи з публікацій в районних газетах (Теребовлянській і Буданівській) за 1947 рік, налагоджується робота як клубів, так і бібліотек. В Буданівському районі добре працює клуб с. Деренівка. « Після ремонту в клубі людно, приходять сюди і молодь, і старики. Зав. клубом Іван Летняк зробив його привабливим». Бібліотеки в селі ще не має. Цікаво, що в одному номері газети є схвальна стаття про роботу клубу, а в наступні місяці – вже критикується робота того ж клубу. Для прикладу, у березні добрий відгук був про роботу клубу с. Іванівка, а у вересні під рубрикою «Лист до редакції» уже критикується робота того ж клубу, тому, що занепала «масово-політична робота, завідуючий клубом рідкий гість в клубі… Сільська інтелігенція: вчителі, лікарі, службовці теж відсторонились від участі в культурно-масовій роботі. Приміщення клубу не відремонтовано, немає лавок, не кажучи вже про паливо.» Після критичної публікації про занедбану культмасову роботу в Млиниському клубі завідуючого клубом Оліяр було знято з роботи. Неодноразово критикується робота Буданівського районного клубу та завідуючого відділу культосвітніх установ тов. Донцова. Зокрема, в передовій статті «Клуб – вогнище культури на селі» говориться про те, що через бездіяльність тов. Донцова не ремонтуються клуби, хоч держава виділила на ремонт клубів району 36000 крб., але використано лише 2700. Разом з тим в клубах не вистачає столів, лавок і інших меблів. В переважній більшості клубів « … і досі сидять по звичаю «сідай на чому стоїш». Для клубів придбано радіоприймачі, які чомусь довго «маринувались» у відділі агітації та пропаганди райкому партії.
З цих дописів бачимо, що матеріальна база клубів і бібліотек була досить бідною і багато що робилось на ентузіазмі як працівників, так і відвідувачів. Готуючись до роботи в зимовий період просять сільради, молодь допомогти засклити всі вікна, заготувати паливо, полагодити сцену та інше. Разом з тим уже в 1947 році в Буданівському районі було проведено районну олімпіаду художньої самодіяльності в якій брали участь гуртківці сіл Слобідка, Могильниця, Буданівського клубу. І знову критикують т. Донцова за те, що мало сіл взяло участь в цій олімпіаді.
Місцем культурного відпочинку продовжує бути клуб с. Ласківці. В клубі є патефон, музичні інструменти, шашки, доміно. Працює драматичний гурток, учасники якого поставили п’єси «Безталанна», «Тарас Бульба», котрі користувались великим успіхом у глядачів. Людно і в клубній бібліотеці. Тут обговорюють газетні новини, «…про першу заповідь селянина – хлібоздачу», слухають розповіді на агрономічні теми. Людно вечорами і в Новомогильницькому клубі, яким завідує Павло Гомзяк. Драматичний гурток клубу відвідує 32 учасники. Вони поставили більше десяти п’єс, серед яких «Назар Стодоля», «Будка №27», «Друге народження». Популярним став в клубі музичний гурток. Сільські музиканти Слонь і Підвисоцький вчать молодь грати на скрипці. Сама молодь організовує танці, допомагає в проведенні культурно-масової роботи і сільська інтелігенція. Багато відвідувачів є і в клубній бібліотеці, якою завідує Жишневський. Тут можна ознайомитись із свіжими газетами та журналами, пограти у шашки, «щоденно відвідує бібліотеку селянка Жук Розалія, яка любить художню літературу».
До середини 1947 року на Тернопільщині вже працювало 203 сільські бібліотеки.
В Буданівському районі більшість бібліотек були при клубах і їхні фонди нараховували понад 6000 книжок. З одного із дописів в газеті довідуємось, що з початку 1947 року бібліотеки району одержали 1000 книжок, а кінці травня в бібліотеки поступило 300 книг на суму 1200 карбованців. Серед них багато творів класиків російської та української літератури. « За рознарядкою 80 книжок призначено для районної, а решта для Могильницької, Іванівської, Вербівецької, Ласківецької бібліотек». Позитивний допис є про Іванівську бібліотеку, якою завідувала Криворука, фонд бібліотеки нараховував 927 книжок.
В передовій статті «Роботу культ-освітніх установ на вищий рівень» (29.05.1947) Теребовлянської районної газети відзначено, що добре працюють бібліотеки сіл Семенів (зав. бібліотекою Верхоляк Марія Іванівна), бібліотека має привабливий вигляд, побілено, на стінах портрети членів уряду, та Великий Говилів (завідуючий Тхорик) і піддавалась критиці робота бібліотек сіл Сороцьке, Сади, за те , що приміщення не відремонтовані, хата-читальня Сади-Волиця «стоїть обідрана, не обмазана, в ній не топлено». Є критика і на адресу районної бібліотеки, за те, що тут не проведено «жодної конференції читачів, чи розбору з читачами змісту книг, за одностороннє захоплення бібліотечною технологією при відсутності роботи з читачами», за те, що районна бібліотека не стала зразком для сільських бібліотек. Але уже наприкінці 1947 року появляються в газеті статті про роботу районної бібліотеки підписані новим завідуючим районною бібліотекою Іваном Снітовським, в яких розповідається про участь бібліотеки у виборчій кампанії, та про інші заходи.
В ту епоху заклади культури мали особливу місію. Вони були «центрами комуністичного виховання трудящих в дусі відданості партії… мобілізації на успішне виконання п’ятирічки за чотири роки». В статті «Роботу клубів - на вищий рівень» говориться про те, що Пленум ЦК КП(б) У зобов’язав партійні організації «забезпечити керівництво і контроль за роботою клубів і будинків культури з тим, щоб в них систематично проводилась політична і виробнича пропаганда, всемірно розвивалася творча самодіяльність трудящих». В клубах створюють агітбригади, які на період сільгоспробіт виступають перед трудівниками, крім гуртків художньої самодіяльності в Буданівському районному клубі створюється гурток по вивченню біографії Сталіна.
Очевидно коли ідеологія стала переважати в культмасовій роботі, то і змінилось ставлення селян до цих закладів. Нецікавою для молоді і старших стала нав’язлива пропаганда, примусові, обов’язкові заходи, рідше стали збиратися для «посиденьок». Все частіше критикується робота тих клубів, які ще недавно хвалили. Так, наприклад, Деренівський клуб завідуючий відділом культосвітніх установ Кравцов критикує за те, що тут «обмежуються художньою самодіяльністю, при чому використовуються застарілі, малоцінні в ідейному відношенні твори». Констатує той факт, що прикладів гарної роботи клубів є мало. Припинив свою діяльність Ново-Могильницький клуб, який раніше працював добре, завідуючий Гомзяк «відірвався від мас, палець об палець не вдарив, щоб піднести клубну роботу на вищий рівень». Вкрай незадовільно працюють клуби сіл Романівка, Кобиловолоки, Довге, Слобідка та інші. Матеріальна база клубів була дуже-дуже слабкою. В рубриці «Лист до редакції» автор П. Андрушин пише, що у Романівському клубі не працюють ніякі гуртки, бо для цього не створено належних умов. В клубі немає лавок, дах та підлога діряві, сцена не закривається. Через відсутність відповідної кімнати для бібліотеки, завідуючий клубом т. Багрій влаштував її вдома.
В Буданівському районі у 1948 році працювало 14 сільських клубів. Зразковою вважали роботу Іванівського клубу, яким завідував Гнатик. Після критики знову відзначалася добра робота клубів сіл Деренівка (зав. клубом Летняк І.) та Ласківці (зав. клубом Нищий В).
Продовжувалось становлення бібліотек, які існували в різних формах: колгоспні бібліотеки, клубні, хати-читальні та самостійні бібліотеки. В Буданові крім районної бібліотеки була ще хата-читальня, яка знаходилась по вулиці Кремінній. Фонд нараховував 573 книги різної тематики, у вихідні дні тут відбувались колективні читання творів. В Буданівській районній бібліотеці було 4700 книг. Активно читали твори Тичини, Сосюри, Гончара, Корнійчука. Було в бібліотеці достатньо газет та журналів. Влітку відкрилась бібліотека в с. Кобиловолоки з початковим фондом 730 книг, за півроку потроїлась кількість читачів цієї бібліотеки. «Бібліотекар Пелих Віра любить свою справу і вміє рекомендувати літературу читачам» - йдеться в дописі Н. Криничної у районній газеті.
У статті «Книгу в маси» за вересень 1949 року наводяться такі дані: в Буданівському районі є одна районна бібліотека, 5 сільських, 6 колгоспних, 10 клубних та 12 шкільних із загальним фондом 30 тисяч книг та числом читачів 8 тисяч. Постійно поповнюються фонди бібліотек новою літературою. За І квартал для поповнення фондів сільських бібліотек надійшло 1630 примірників книг. Із газетних матеріалів дізнаємось, що бібліотека с. Кобиловолоки має уже 1000 книг, фонд бібліотеки с. Ласківці – 800 книг, фонд бібліотеки с. Іванівка за два роки зріс на 500 книг і становить 1500 примірників.
Дописи про роботу бібліотек роблять сільські бібліотекарі М. Брездень, М. Заставний, М. Донцова, М. Доскач. Бібліотекар с. Ласківці Михайло Заставний в газетному дописі називає кращих читачів бібліотеки, серед них колгоспники Маркевич Ганна, Коробій Катерина, Хитренька Катерина, Матіяш Антін, Ваврик Євгенія, Будзанівський Дмитро, Кулибаба Михайло. Він пише, що «вимоги читачів, як і їх культурний рівень постійно зростають, але, нажаль, ми їх повністю не задовольняємо… через те, що приміщення не відповідає». Цей допис був 29 вересня 1949 року, а у січні 1951 року Заставний М. знову пише в районній газеті, що приміщення бібліотеки тісне для активної роботи. Але, якщо у 1949 році за допомогою він звертається до голови сільської ради Притули, то у 1951 році вже апелює до зав. відділом культурно-освітньої роботи П. Вець. Впродовж наступних років в газеті часто згадується про роботу Ласковецької бібліотеки, як одної з кращих установ.
Критичні зауваження про роботу закладів культури зустрічаються у багатьох газетних публікаціях, поряд із позитивними прикладами роботи. Автор Н. Пасько у статті «Відремонтуємо сільські клуби методом народної будови», називає зразковою роботу Вербовецького сільського клубу (зав. клубом Кочетов), а незадовільно працює клуб с. Стара Могильниця, він давно потребує капітального ремонту. «…В клубі двері весь час на замку, бо голова сільради клубну роботу вважає другорядним питанням». Подібне становище в с. Романівка. «…клуб стоїть на замку. Інколи, правда, бувають танці, які вже всім набридли. Молодь бажає послухати цікаву лекцію або бесіду, проглянути виставу, та бажання марні. Сільський лекторій не працює, занедбано також і роботу гуртків художньої самодіяльності». Критикується і робота Буданівського районного клубу за те, що тут не працюють гуртки, не ведеться ніякої культурно-масової роботи. А уже в червні повідомляється про те, що для районного клубу придбано інструменти для духового оркестру і створено музичний гурток. На протязі 1951 року проводився ремонт клубу с. Стара Могильниця. Для закупівлі матеріалів «держава відпустила 10 тисяч карбованців кредиту. Інші роботи будуть виконані методом народної будови» - йдеться у дописі до газети. І уже в листопаді 1951 року відбулось урочисте відкриття оновленого клубу.
А от про Романівський клуб є карикатура у 1955 році і підпис, що клуб не працює, а завідуючий пояснює, що клуб на ремонті, і в лютому 1956 р. знову допис «Скучно в нашому клубі».
Лише хороші дописи є про роботу Іванівського клубу. Тут постійно працює драматичний гурток учасники якого з виставами виїжджають у сусідні села. Серед талановитих аматорів сцени називають і Володимира
Крушельницького, брата народного артиста СРСР Мар’яна Крушельницького. Добре працює і Іванівська бібліотека(завідуюча Матіяш Ю.).
Щорічно Буданівський відділ культури проводив Свято радянської пісні, яке проходило в парку с. Млинисько. Це було загально районне свято на якому виступали колективи усіх клубів. Свято традиційно тривало до пізнього вечора і закінчувалось масовим гулянням. Про те, як пройшло Свято пісні у 1951 році розповів автор Дубовенко В. в районній газеті «Шдях до перемоги» за 5 липня 1951 року.
Як методичний центр почали працювати Буданівська районна бібліотека та районний будинок культури. Вони проводять наради культосвітніх працівників, на яких розглядають питання участі в підготовці до виборів у Верховну Раду УРСР, до весняної сівби, діляться досвідом роботи. Марія Доскач є автором цих дописів. У грудні 1951р. районна бібліотека проводила десятиденний практикум для завідуючих сільськими, колгоспними та клубними бібліотеками.
На протязі 1951 року : в Буданові відкрито районну дитячу бібліотеку з фондом 500 книг, при клубі с. Деренівка відкрито бібліотеку з фондом 800 книг, створено сільську бібліотеку з фондом 150 книг у Мшанці, яка згодом одержала ще 1 тисячу книг, з 1 листопада відкрито приклубну бібліотеку в с. Довге. В середньому кожна бібліотека в рік одержала по 300 книг.
Активізувалась робота Теребовлянських методичних центрів – районної бібліотеки і районного будинку культури. Про наради культосвітніх працівників, які проводила зав. культосвітнім відділом райвиконкому Вересова, повідомляє автор Кобильняк Л. Дводенний семінар працівників культосвітніх установ відбувся в квітні в методкабінеті районного будинку культури. Досвідом роботи ділились зав. клубами сіл Сороцьке, Залав’є, Іванівка - Присяжний, Трухан і Кузьо.
У квітні 1951 року бібліотека с. Застіноче виділилась із приклубної в самостійну, завідуючою бібліотекою була Славська Богдана. Окремо працювала бібліотека в с. Семенів, яка на 1952 рік мала фонд 3072 книги і 270 читачів. В бібліотеці с. Плебанівка (зав. б-кою Снітовська О.) було 180 читачів, та фонд становив 1200 книг. Бібліотекар М. Хаварівський у дописі «Книга міцно входить у побут колгоспників»(30.03 1952р.) пише, що у с. Гумнисько організовано колгоспну бібліотеку з фондом 250 книг. В селі вже є приклубна та шкільна бібліотеки, в них нараховується 2115книг і понад 300 читачів. Окремо сільська бібліотека Гумниськ стала працювати з 1954 року. У 1958р. в статті М. Стефанкевича «Клуб і бібліотека звітують перед народом» роботу Гумниської бібліотеки ставлять за приклад для інших, але в бібліотеки мале приміщення. Для нового приміщення є будівельні матеріали і на зборах громада вирішила власними зусиллями у 1959 році побудувати нову бібліотеку. За сумлінну працю бібліотекар Хаварівський М. Г. був нагороджений у 1957р. грамотою обласного управління культури і обкому профспілки , а у 1958 – почесною грамотою Міністерства культури УРСР.
Працівники Теребовлянської районної бібліотеки і бібліотеки для дітей Снітовський І., Терещенко Н., Мушинська А., Штик М., повідомляють про заходи, які відбулись у бібліотеках. Це - проведення тижня дитячої книги, конкурс на кращого юного читача, підготовка до декади української літератури у Москві, проведені читацькі конференції та літературні вечори. Що характерно для публікацій Теребовлянської районної газети – тут мало критичних статей про заклади культури, більше розповідається про «правильні» масові заходи. Наприклад, читацька конференція «За мир проти війни», «Ланкові – кращі читачі», «Великий письменник-патріот» (про М. Гоголя), «Бібліотекарі-агітатори», «Роботу бібліотеки пов’язано з життям колгоспу» та інші.
Про роботу сільських бібліотек Теребовлянського району дописи в газету «Ленінським шляхом» роблять зав. бібліотекою с. Залав’є Перхалюк О., зав. бібліотекою с. Плебанівка Козак О., пізніше – М. Лагодович, зав. бібліотекою с. Гумниська Хаварівський М., зав. хатою-читальнею Сади І. Пасимок та інші. Зав. відділом культосвітніх установ Теребовлянського району Опалко А. у статті «Створено агітбригади» пише, що у 1952р. агітбригади створено у районному будинку культури, клубах сіл Підгайчики, Іванівка, Семенів, Гумниська. Для кращого обслуговування книгою трудівників районна бібліотека створила 20 пересувок як у селах, так і на підприємствах міста.
У квітні 1956 року зав. відділом культури Зажерей А. у статті «Шляхом дальшого культурного піднесення» інформує про те, що незабаром відкриється в Теребовлі будинок культури на 400 місць та буде завершено розширення районної бібліотеки з читальним залом на 80 чоловік.
У 1955 році в нове приміщення була переведена Буданівська дитяча бібліотека з читальним залом на 40 місць та просторими кімнатами для зберігання фондів. У 1957 році відкрито клуб на хуторі Папірня.
Щорічно поповнюються фонди бібліотек і, наприклад, у 1958р. Плебанівська бібліотека мала вже 6000 книг, Гумниська – 4325, Вербовецька – більше 7500 книга, а Теребовлянська районна бібліотека у 1959 році мала уже книжковий фонд понад 40 тисяч книг.
У 1955 р. в передовій статті «Вище ідейний рівень культосвітньої роботи» відзначається, що «сила культурно-освітньої роботи в нашій країні – в її масовості. В кожному селі Буданівського району є клуб,бібліотека або хата-читальня.» Чільне місце в роботі клубів посідає художня самодіяльність. Вона покликана сприяти розвиткові народних талантів. До числа кращих закладів належать бібліотека с. Іванівка, клуби сіл Слобідки, Мшанця. Називаються і заклади, які не стали «справжнім вогнищем культури на селі» - це клуби сіл Вербівці, Довге, Ласківці, Романівка, бібліотеки сіл Млиниська, Кобиловолоки. На адресу Буданівського районного будинку культури є докір, що репертуар художньої самодіяльності тут одноманітний, «читці та співаки виконують давно вивчені пісні, вірші. Керівники будинку культури не дбають про підвищення виконавської майстерності». Через місяць після цієї статті знову є допис автора М. Окунського «Коли шумить гай», в якому йдеться про те, що глядачам Буданова надоїло вже котрий рік підряд слухати, а виконавцям співати одні і ті ж пісні «Гандзю» та «Ой дівчино шумить гай», духовий оркестр грає тільки «кілька вальсів, вивчених торік». Невдовзі духовий оркестр розпався. Працівникам культури дорікається, що у багатьох клубах гуртки працюють несистематично, збираються здебільшого під час підготовки до чергового огляду.
Описуються в газеті і кумедні випадки, які траплялись з працівниками. Так, у колгоспі ім. Молотова, пише газета «Шлях до перемоги», «є добрий клуб, і є добра бібліотека. Є завідуючий клубом т. Левіцький та завідуюча бібліотекою т. Кулак. Настали жнива. Всі колгоспники у полі. У полі і Левіцький – він допомагає хліборобам артілі збирати урожай кожного дня. Клуб зараз на замку, - бо всі в полі. Іншої думки завідуюча бібліотекою Марія Кулак. – Всі в полі? – хай будуть там, а мене це не обходить.
Так вона і робить. А робить вона оригінально: якщо Левіцький закриває двері клубу, то вона влазить у вікно і цілими днями сидить в читальні, аби не йти на тік, куди вона призначена агітатором». Ще один подібний випадок описує газета Іванівської МТС «Колективіст». В бібліотеці с. Великий Говилів завідуючою є т. Крупник. Її обрали секретарем комсомольської організації. Але її рідко можна побачити на роботі, бо приїздить вона в четвер, а в п’ятницю повертається назад у Семенів. І розпорядок роботи у неї оригінальний: працює з 12 до 9 год., а обід з 12 до 5 год.
Особливістю публікацій 40-х – 50-х років є те, що розповіді написані не казенною мовою (яка притаманна пізнішому часу), а виклад простий, без оглядок на посади та ранги і в більшості про реальний стан речей.
В 1958 – 1959 роках все більше розповідей у газетах про заходи, які проводять клуби та бібліотеки. Драматичний гурток Ново-Могильницького клубу яким керує Іван Жесньовський поставив виставу «Украдене щастя», добрі традиції продовжує молодіжний драмгурток с. Іванівка, драмгуртківці с. Слобідка поставили вистави «Лимерівна», «Справжній артист», «Армія миру», аматори с. Довге показували колгоспникам п’єсу «Наталка Полтавка».
Бібліотечні заходи – це читацькі конференції, вечори запитань і відповідей, обговорення книг, часто мали ідеологічне спрямування.
В березні 1959 року Буданівський район був ліквідований а населені пункти приєднані до Теребовлянського району. Але це вже нова сторінка історії. Можливо продовження буде…
Завідувачка методичним відділом ЦРБ Писарчук М. І,
Кiлькiсть переглядiв: 24

Коментарi